Довідково

Григорій Сковорода (22 листопада (3 грудня) 1722, село Чорнухи Київської губернії (нині Чорнухинський район Полтавської області) - 29 жовтня (9 листопада) 1794, село Іванівка (нині Сковородинівка), Золочівський повіт Харківської губернії) вів життя мандрівного філософа, був поетом, музикантом і педагогом та залишив по собі філософські трактати, що побачили світ вже після його смерті. Сковорода обстоював права людської особистості в кожній людині, що, враховуючи політичну ситуацію того часу, котра включала кріпацтво селянських мас, означало сильну демократичну тенденцію. Своєю етичною наукою і всім своїм життям Григорій Сковорода мав величезний вплив на своїх сучасників і на дальше українське громадянство. Йому неодноразово пропонували високі світські та церковні посади, від яких філософ постійно відмовлявся. «Я не покину батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця», - відповів Сковорода на запрошення до двору цариці Катерини II. У своїх творах філософ деколи вживав української мови та правопису, прийнятого в українському виговорі, бо завжди любив свою природжену мову. Він дуже любив свій рідний край, свою Україну й коли відлучався за її межі, обов'язково прагнув скоріше туди повернутися і бажав там померти.