З них: 6896 - археології, 2244 - історії, 68 - монументального мистецтва. 

Серед найцікавіших нерухомих пам’яток варто відзначити: Донецьке городище, 8 бастіонних фортець Української лінії, Монумент «Атака» (192/4-Ха) у м. Ізюмі; будинок, в якому в 80-х роках ХVIII ст. жив Г. С. Сковорода в смт Великий Бурлук, Меморіальний комплекс «Дробицький Яр» біля с. Мала Рогань, будинок, в якому жив академік Д. І. Багалій у м. Харкові, Українсько-польський меморіал у м. Харкові, житловий будинок «Слово» у м. Харкові, будинок редакції і друкарні газети «Южный край» у м. Харкові, будинок колишньої Ново-Бєлгородської центральної каторжної в’язниці в смт Печеніги, будинок, де жив художник І. Ю. Рєпін у м. Чугуєві.

Також за цей період виявлено унікальний об’єкт, який став пам’яткою історії місцевого значення «Печерний християнський скит» - комплекс підземних споруд та помешкання православних ченців-затворників. Печерні монастирі були широко відомі й докладно описані в письмових джерелах, починаючи із середньовіччя.

Проте Філарет (Д. Гумілевський) у своєму «Історико-статистичному описі Харківської єпархії» не згадує про нинішні або скасовані монастирі в с. Ков’яги або його околицях. Це підземелля могло бути копалинами місцевих жителів за прикладом підземних ансамблів Києво-Печерського і Святогорського монастирів. У ХVІІІ–ХІХ ст. з’явився особливий рух серед населення - «Копання печер» («Пещерокопательство»).

У цей час безліч простих людей (як православних, так і сектантів) самостійно копали печери за прикладом перших християнських подвижників. Завдяки настінному розпису, що зберігся, пам’ятку можна датувати кін. XVIII – сер. XIX ст. (наприклад, сюжет з голубами та закритим лавровим вінком використовується у мистецтві пізнього класицизму та ампіру).

Можна припустити, що Печерний скит був заснований та активно експлуатувався наприкінці XVIII – пер. пол. XIX ст. На момент виявлення скит перебував у досить занедбаному стані, його полюбляла відвідувати молодь або стихійні екскурсійні групи, що завдавало йому лише шкоди. Органу охорони культурної спадщини вдалося провести низку досліджень цього об’єкту із залученням різноманітних фахівців, а також провести роботи зі збереження скиту від стихійних відвідувань, природного та антропогенного впливу.