Підгрупою „Реформа міжбюджетних відносин” робочої групи „Регіональний економічний розвиток” розглянуто питання щодо внесення змін до Податкового кодексу України, яке визначене Програмою економічних реформ України на 2010-2014 роки, затвердженої Президентом України.
Положеннями пп. 14.1.24. п. 1.24. ст. 24 Податкового кодексу України (ПКУ) надано визначення такого поняття, як великий платник податків, яким є юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п'ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень.
Щодо такого поняття, як малі підприємства та середні, у ПКУ визначення не надано, а абз. 2 п. 46.2. ст. 46 ПКУ відносно малих підприємств містить відсилочну норму до положень Господарського кодексу України (ГКУ), а саме:
«Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.».
Крім того, норми п. 49.4. ст. 49 ПКУ передбачають, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
В той же час, визначення великого платника податків, наведене у нормах ПКУ відрізняється від аналогічного поняття, визначеного положеннями ГКУ. Поняття того, які саме підприємства визнаються малими, великими та середніми наведено у нормах ч. 7 ст. 63 ГКУ відповідно до яких підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
При цьому, малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень. Усі інші підприємства визнаються середніми.
Крім того, враховуючи, що саме норми ПКУ регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, необхідно положення ГКУ привести у відповідність нормам ПКУ.
Для врегулювання цього питання пропонується:
викласти пп. 14.1.24. п. 14.1. ст. 14 ПКУ у наступній редакції:
14.1.24. великий платник податків - юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п'ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень;
14.1.24.1. малий платник податків - юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали не перевищує сто мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період не перевищує два мільйона гривень;
14.1.24.1.2. усі інші платники податків – юридичні особи визнаються середніми.
Також, вважаємо, що потребує внесення змін ч. 7 ст. 63 ГКУ, а саме:
7. Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п'ятдесят осіб, та у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п'ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень.
Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб та у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали не перевищує сто мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період не перевищує два мільйона гривень.Усі інші підприємства визнаються середніми.
Завдяки запропонованим змінам буде надано визначення таких понять, як малі та середні платники податків та унормовано на законодавчому рівні, які саме платники податків подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі. Крім того, норми ГКУ буде приведено у відповідність до норм ПКУ.