Налаштування
Шрифт:
Колір:
Фото:

Звіт Харківського регіонального Комітету з економічних реформ за напрямом – реформа міжбюджетних відносин

На засіданні підгрупи „Реформа міжбюджетних відносин” робочої групи „Регіональний економічний розвиток” було розглянуто питання щодо компенсації зменшеної ставки податку на додану вартість.
Міністерство доходів і зборів України повинно забезпечувати наповнення державної скарбниці, у тому числі шляхом виконання доходної частини бюджету, що затверджується щорічно Законом України «Про Державний бюджет України». З наступного 2014 року очікується зменшення ставки податку на додану вартість до 17 відсотків.
З метою компенсації зменшеної ставки податку, збільшення надходження податку запропоновано обмежити термін використання платниками податку права на зменшення суми, нарахованої до сплати в бюджет за рахунок залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) строком позовної давності, встановленим п. 102.1 Податкового кодексу України, а саме – 1095 днів.
Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено порядок формування податкового кредиту, який фактично зменшує суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість. Зокрема, п.198.6 ст. 198 встановлено обмеження щодо включення податкових накладних до складу податкового кредиту з дати їх складання протягом 365 днів.
Якщо платником податку своєчасно включено податкові накладні до складу податкового кредиту, то він фактично має право використовувати суми податку на додану вартість, нараховані по них, необмежено, тобто до повного їх погашення податковими зобов’язаннями, або використання при отриманні бюджетного відшкодування, або погашення податкового боргу з цього податку.
Таким чином, встановлення обмеження щодо строку використання включених податкових накладних у складі залишку від’ємного значення строком позовної давності, встановленим п. 102.1 Податкового кодексу України, а саме 1095 днів призведе до збільшення надходження податку та виключення можливості маніпулювання податковими зобов’язаннями.