Закон вирішує проблему розподілу акціонерних товариств в Україні на публічні і приватні за формальними ознаками, усуває дисбаланс у законодавстві і запроваджує європейські принципи у питанні визначення та регулювання публічних компаній.

Так, положеннями документу змінюється підхід до віднесення акціонерних товариств до публічних та приватних і пропонується відмовитись від фіксування в найменуванні акціонерного товариства його типу. Також виключається вимога, що банки можуть бути не лише у формі публічних акціонерних товариств, при цьому на банки розповсюджуються вимоги з розкриття інформації, як і на публічні компанії, та встановлюються підвищені вимоги до корпоративного управління, зокрема - в частині формування наглядової ради та її комітетів. Крім того, законом розширюється обсяг інформації та способи її розкриття для публічних акціонерних товариств і банків, при цьому скасовано обов’язок публікувати інформацію в одному з офіційних видань.

Документом передбачається зменшення обсягу розкриття інформації для приватних акціонерних товариств, запроваджується можливість надання інформаційних послуг на фондовому ринку приватними особами, а не лише НКЦПФР та його установами, а також посилюються вимоги до прозорості діяльності наглядової ради акціонерного товариства, обрання незалежних членів, розширюються її повноваження.