На виставці гравюр «Альбрехт Дюрер:  Містичне та реальне», яка відкриється 28 вересня о 16:00 у Харківському художньому музеї,  буде представлено 26 творів майстра, виконаних у техніці ксилографії та різцевої гравюри на міді, а також 36 репродукційних гравюр ХІХ ст. високої якості.

«Більша частина робіт із зібрання Харківського художнього музею була придбана В.Н. Каразіним у Санкт-Петербурзі 1804 року у колекціонера Фрідріха Аделунга, - розповідають організатори. - У 1805 році ця колекція стала власністю Харківського університету. «Прогулянка» (1478) – одна з ранніх гравюр майстра, що незмінно привертає до себе увагу поціновувачів мистецтва завдяки загадковому сюжету. Це одна з численних робіт художника, присвячених темі «Memento mori».

До складу колекції західноєвропейської графіки Харківського художнього музею також входять рідкісні різцеві гравюри із зібрання А.М. Алфьорова – «Морське диво» (1498) та «Чотири відьми» (1497).

На виставці також буде представлено серію гравюр «Життя Марії» (1502-1510), яка більше, ніж будь-який інший твір Дюрера, заглиблює глядача у реальне німецьке життя початку XVI ст. Окремі аркуші циклу «Життя Марії» з музейної збірки виконано водночас в двох різних видах гравюри – на міді та на дереві.

«Портрет займав значне місце у творчості Дюрера-живописця. В останні роки життя він і в гравюрі звернувся до цього жанру. У колекції музею зберігається два графічних зображення близьких друзів майстра: Віллібальда Піркхеймера та Ульріха Варнбюлера. Портрети, виконані Дюрером, безсумнівно, - своєрідний прижиттєвий пам'ятник його сучасникам», - говорять у музеї.

Графічна спадщина Альбрехта Дюрера - значна. Нині відомі 105 гравюр на міді, включаючи офорти та гравюри сухою голкою, та 189 гравюр на дереві. Майстерня Дюрера випускала величезну кількість відбитків і за життя майстра, і після його смерті. У Харківському художньому музеї на сьогодні зберігається 26 творів великого німця. Значимість та цінність кожного відбитка з дюреровської дошки залежить від часу його виготовлення. При датуванні завжди враховується наявність подряпин, втрати, тріщини на дошці, а також вік та водяні знаки паперу. «З огляду на сказане, ми можемо пишатися тим, що більша частина аркушів Дюрера зі збірки нашого музею відноситься до кінця XV – початку XVI ст.», - діляться враженнями організатори.