«Не дивлячись на те, що ця книга - щоденник, вона, взагалі-то, не зовсім про мене, - каже зі сцени Олександр Мамалуй. - Ця книга, в першу чергу, - про моїх товаришів, моїх братів, бійців і командирів роти снайперів 93-ї гвардійської, чотири рази орденоносної Харківської механізованої бригади, ну і, звичайно, про саму бригаду - про її танкістів, артилеристів, мотострільців, розвідників. Я написав цю книгу, тому що переконаний - те, як воювали пацани в 2014-му і 2015-му роках під Донецьком, не повинно бути забуте».

Суддя Харківського обласного господарського суду, кандидат юридичних наук Олександр Мамалуй відправився служити в Українську армію з першим призовом - у березні 2014 року. У складі роти снайперів 93-ї окремої механізованої Харківської бригади він воював в Авдіївці, Донецькому аеропорту, Пісках, Опитному...

«З 47 чоловік особового складу нашої роти, які йшли на фронт, вбито 11, з п'ятьох харків'ян, які воювали в роті, вбито четверо. Моя рота і моя бригада - не чужі моєму рідному місту. Бригада носить почесне найменування «Харківська», тому що звільняла Харків у 1943 році. І Харківщина втратила в цій війні вже 73 своїх сина», - нагадує Мамалуй.

Зараз Олександр продовжує служити - після другої мобілізації він став снайпером у Прикордонних військах.

«Тоді, в 2014-му році, ми йшли на фронт не тому, що нам подобається воювати, і не тому, що нам хотілося себе перевірити, а тільки тому, що ми не хотіли, щоб до наших рідних міст, на наші рідні вулиці прийшов фронт, - пояснює снайпер. - Поки тут тил, а не фронт, значить, все було правильно. Ми робили те, що треба».

Зал Палацу студентів Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, де проходить презентація, переповнений, глядачі зустрічають слова Олександра бурхливими оваціями. На презентації присутнє й керівництво Харківської облдержадміністрації.

«Я відразу скажу, що мені пощастило: завдяки Олександру я мав можливість ознайомитися з книгою «Військовий щоденник» трохи раніше, до презентації, - зізнається зі сцени голова ХОДА Ігор Райнін. - Відразу знайшов час, було дуже цікаво. Необхідно відзначити, що це - щирий труд, у першу чергу. Але я не буду сьогодні говорити про всі літературні успіхи цієї книги. Це, безумовно, право тільки автора. Але кілька слів про автора цієї книги я хотів би сказати. Не ми почали цю війну, але жодного сантиметра нашої рідної землі нікому не віддамо. І це, в першу чергу, завдяки таким людям, таким харків'янам, як Олександр Мамалуй. На жаль, він єдиний представник судової влади, який зняв суддівську мантію, одягнув військову форму та пішов на фронт, і зробив це ще в березні 2014 року, в перший день першої хвилі мобілізації, тому що він - державна людина, не тільки за статусом, але за розумінням і за душею».

Керівник області висловив подяку Олександру Мамалую за те, що він погодився стати радником голови ХОДА і в ході презентації вручив йому посвідчення радника.

«Саме такі люди потрібні сьогодні Україні, саме такі люди сьогодні потрібні Харківщині, бо він не тільки патріот, але ще й дуже хороший фахівець в питаннях територіальної оборони та військової реформи. Він - людина справи», - підкреслив Ігор Райнін.

У ході презентації «Військового щоденника» автор повідомив: видання книги - благодійна ініціатива. Частину тиражу буде направлено бійцям 93-ї механізованої бригади та сім'ям загиблих бійців, ще частину - до 169-го навчального центру «Десна». Гроші від реалізації залишку тиражу направлять на допомогу Харківському військовому госпіталю.

«Я не герой, але я служив з героями», - скромно зазначив снайпер Мамалуй у кінці презентації та запросив на сцену із зали своїх бойових побратимів.

Більше фото