У Держархіві області відкрилася виставка «Тернисті дороги харківської інтелігенції»
Виставка «Тернисті дороги харківської інтелігенції» присвячена пам'яті жертв політичних репресій в Україні. На ній представлені копії документів з архівно-слідчих справ, які були передані до Державного архіву області з управління СБУ у Харківській області в 90-ті роки. Всього було передано понад 24 тисячі кримінальних справ репресованих, а пізніше реабілітованих громадян. Це анкети заарештованих з короткими біографічними даними, протоколи допитів, заключні постанови слідчих, прохання про перегляд справ. Багато з цих справ об'єднують в собі документи на кілька людей, які не завжди навіть знали один одного.
«Матеріали, представлені на виставці, висвітлюють трагічні долі представників Харківської інтелігенції, які в 30-х роках минулого століття стали жертвами фальсифікацій НКВС. Практично всі обвинувальні постанови в кримінальних справах, що стосуються інтелігенції починаються зі слів: «Харківським обласним управлінням НКВС була розкрита і ліквідована антирадянська націоналістична організація, що прагнула шляхом збройного повстання, терору повалити радянську владу і відторгнути Україну від Радянського Союзу», - розповідає головний спеціаліст архіву Валентина Плисак.
За її словами, через десятиліття багато українських істориків, які займалися дослідженням цієї теми, дійшли висновку, що такі організації реально не існували, оскільки в документах відсутні, як назви організацій, так і конкретні факти, що підтверджують проведення терористичних актів. Чому саме ці люди потрапили під приціл НКВС невідомо. Лише в деяких документах ми бачимо запис, що у слідчого є інформація, що дана людина займалася антирадянською діяльністю.
На виставці представлені три блоки документів, що стосуються конкретних людей. Перший включає кримінальну справу видатного архівіста, наукового співробітника Центрального архіву давніх актів Барвінського Віктора Олександровича і вчителя харківської школи № 109 Карася Тихона Степановича, заарештованих в серпні 1937 року і навіть не знавших один одного.
Другий блок документів стосується матеріалів справи професора Харківського інституту комунального господарства Дятлова Петра Юрійовича. У 1933 році його відправили до табору строком на 5 років. У 1958 році справу було припинено за недоведеністю злочину.
Третій блок - справа репресованого літератора, редактора журналу Ялового Михайла Миколайовича, засудженого на 10 років за контрреволюційну діяльність та ведення націонал-шовіністичної роботи на культурному фронті. У 1933 році він був засуджений до 10 років ув'язнення. Однак в 1937 році до 20-ї річниці Жовтневої революції, в таборах ГУЛАГУ були проведені масові розстріли представників української інтелігенції. Поряд з яскравими видатними особистостями, був розстріляний і Михайло Яловий.
