Політика щодо інтеграції між Україною та ЄС відкриває нові перспективи для аграрно-промислового комплексу
Нова політика щодо інтеграції між Україною та ЄС відкриває нові можливості, але також встановлює нові вимоги для торгівлі сільськогосподарською продукцією України з ЄС. З метою першочергової адаптації законодавства до умов всеохоплюючої зони вільної торгівлі в рамках угоди «Про асоціацію Україна-ЄС» наразі розроблено проекти законів «Про зменшення документів дозвільного характеру», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин», «Про державний контроль у сфері забезпечення безпечності, якості харчових продуктів, кормів, благополуччя тварин», та інші.
Про це повідомив перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Іван Бісюк в ході експертної зустріч для обговорення пріоритетів урядової політики, ходу реалізації рішень Уряду на тему: «Політика Уряду щодо дерегуляції підприємницької діяльності в аграрному секторі. Євроінтеграційні перспективи аграрно-промислового комплексу України».
«З моменту запровадження автономних преференцій, які будуть діяти 6 місяців, Україна отримала річні обсяги квот, передбачені угодою про асоціацію. Які можливості надані Україні з боку ЄС в рамках односторонніх економічних преференцій? Це миттєве скасування імпортних мит на 83,4% сільськогосподарської продукції. Запровадження тарифних квот. За нашими підрахункам, обсяги експорту продукції агропромислового комплексу до країн ЄС у 2014 році, в умовах діючого законодавства, можуть скласти 6,9 млрд. доларів. В тому числі, в межах безмитних квот зростання можливе на 717 млн. доларів. За рахунок зниження ставки ввізного мита і підвищення конкурентоспроможності - на 1,5 млрд. доларів. При умові внесення змін до законодавства, обсяги експорту можуть збільшитися ще на 220 млн. долларів, і скласти загалом 7,2 млрд. доларів», - сказав Іван Бісюк.
За його словами, аграрний сектор України потребує подальшого дерегулювання, яке могло б поліпшити конкурентоспроможність українських сільгоспвиробників. Однак, воно має враховувати державний інтерес і не повинно ставити під загрозу суспільні блага, наприклад, соціальне забезпечення в сільських місцевостях або підтримання родючості грунтів. Для цього величезне значення має регулярний і конструктивний діалог між представниками влади та бізнесу.