Контроль за умовами утримання українських дітей в сім'ях іноземних усиновителей має здійснюватися таким же чином, як на території України
На жаль, українська Служба у справах дітей не має можливості відстежувати умови проживання дітей, які були усиновлені за кордон. Про це повідомила в ефірі програми обласного радіо «Ранковий ексклюзив» начальник Служби у справах дітей Харківської ОДА Тетяна Печерських. За її словами, в цьому напрямку робляться певні кроки. «Справа у тому, що будь-яка дитина, яка перетинає кордон, має бути поставлена на облік у відповідній консульській службі, яка утворена не території тієї держави, де дитина усиновлюється. На жаль, до цього часу Україною не ратифікована Гаазька конвенція, за якою саме контроль за умовами утримання українських дітей, які усиновлені за кордон, має здійснюватися таким же чином, як це здійснюється на території України», – зазначила начальник обласної Служби у справах дітей.
Тетяна Печерських зазначила, що в українських сім’ях Служба у справах дітей починає контролювати умови утримання і виховання дитини вже через 3 місяці після її усиновлення – це робиться заради дотримання прав дитини. В Україні такий контроль здійснюється до повноліття дитини, але щодо дітей, усиновлених жителями іноземних країн, звіт надають самі батьки, внаслідок чого залишаються невідомими ті внутрішньосімейні проблеми, які на ранніх стадіях можливо було б виправити.
«Згідно з діючим законодавством, дитина, яка перетинає кордон, до 18 років має подвійне громадянство – в неї крім громадянства країни, де вона усиновлена, зберігається громадянство України. Але з точки зору держави, де вона усиновлена, дитина є її громадянином, дитиною своїх батьків, громадян цієї країни», – підкреслила Тетяна Печерських.
Вона повідомила, що протягом останнього місяця відбулися зустрічі Уповноваженого Президента України з прав дитини Юрія Павленка з консульськими установами з метою налагодження дієвого контролю за умовами утримання і виховання дитини в сім’ях іноземних усиновлювачів, але для цього в Україні необхідно прийняти низку відповідних законів, і в першу чергу – ратифікувати Гаазьку конвенцію.