Ми з вами добре розуміємо: скільки створиш і заробиш, стільки і можеш розподілити. Про це каже народна мудрість. Це стосується і кожної родини, і будь-якого виробництва.

Тому ми добре розуміємо, що престиж праці завжди буде в основі успіху. Безумовно, дуже важливу роль тут відіграють мотивації, які створюються для підростаючого покоління, молоді. Підприємницька активність також відіграє важливу роль.

І влада повинна проводити таку політику, яка б відповідала цим реаліям. Тобто створювати мотивації. Тому, безумовно, є велике застереження в час глобальної економічної кризи, коли ми бачимо, що не вистачає інвестицій, без яких неможлива модернізація країни. А інвестиції будуть тоді, коли створюватимуться відповідні умови. Тобто все це пов’язане одне з одним. Інвестори оцінюють додаткові ризики і не завжди поспішають вкладати кошти в реальний сектор економіки.

Пасивність провідних галузей економіки, де сконцентрований потужний технологічний та професійний потенціал, пов’язана також із цими чинниками. Тому державна політика використання всіх наявних ресурсів повинна бути спрямована якраз на створення мотивацій і умов для розвитку: оборонного комплексу (де, ви знаєте, ми зараз робимо суттєві позитивні кроки - фактично відроджуємо ОПК, який базується на сучасних технологіях машинобудування), таких галузях як авіаційна, енергетичне машинобудування і, врешті-решт, гірничо-металургійний комплекс, який є в державі. Вони всі потребують достатньої уваги.

Поруч з реальним сектором економіки завжди є наука, тому що там, де інновації, де є прогрес, там реальний сектор має нові розробки і нові технології. І дуже важливим чинником є використання того міжнародного досвіду, який є в сучасних країнах світу.

Освіта, професійна освіта також повинна відреагувати новою якістю підготовки кадрів.

І врешті-решт, вітчизняний бізнес, особливо – крупний, має взяти на себе частку відповідальності за подальший розвиток сучасного виробництва, збільшення внутрішніх інвестицій. Для цього нам потрібен серйозний діалог влади та бізнесу щодо ефективної політики імпортозаміщення, розширення ринків збуту, нарощування потенціалу та можливостей внутрішнього ринку.

Критики тут однієї недостатньо. Потрібен професійний підхід, професійна розмова. Ми, на жаль, сьогодні маємо значну частку виробництв із низькою доданою вартістю, високою ресурсоємністю, значною зношеністю основних засобів.

Як наслідок, високий рівень залежності від становища на зовнішніх ринках, зовнішніх фінансових «вливань», слабка конкурентоспроможність більшості українських товарів за межами країни.

Ми з вами добре знаємо, що ми сьогодні переважною більшістю імпортуємо сировинні товари, і частка товарів з високою доданою вартістю все ще залишається невисокою. Вона збільшується, але це треба робити набагато швидше.

Глобальне конкурентне середовище нині швидко видозмінюється, тому українська економіка стрімко втрачатиме традиційні конкурентні переваги. Тобто нам також треба поспішати.

Джерела зростання, що базуються на нарощуванні низькотехнологічного та сировинного експорту, за рахунок дешевої робочої сили та економії на розвитку соціальної сфери на сьогодні фактично вичерпані.

Дорожчають сировина та енергетичні ресурси. Дорожчає і буде дорожчати праця. Все сильнішими стають конкурентні виклики на традиційних для нас ринках. Не секрет, що несприятливими є і прогнози стосовно депресивності світової економіки.

Прояви фінансово-боргової кризи у країнах Європи вже негативно позначились на кон’юнктурі світового ринку і можуть призвести до скорочення попиту на основну експортну продукцію України.

Хоча ми, безумовно, шукали і будемо шукати нові ринки збуту. Ми будемо працювати з новими центрами зростання економіки і будемо підсилювати в цих напрямках нашу роботу. Як ми неодноразово підкреслювали, наша зовнішня політика повинна базуватися на наших національних інтересах. Економізація зовнішньої політики – це те, що нам потрібно сьогодні.

Переконаний, подальший розвиток економіки України визначатиметься спроможністю знайти відповіді на виклики модернізації саме реального сектору.

Тому ключове завдання, яке ставлю перед виконавчою владою – головний акцент зробити на розвитку реального сектору, створенні сучасної виробничої бази та нових робочих місць.

Ми зобов’язані перетворити наш ресурсний потенціал на конкурентну перевагу на світовому ринку. Лише так ми зможемо забезпечити нові темпи економічного зростання та нову якість життя наших громадян, захистити їх соціальні та економічні інтереси.

Чесний підприємець та захищена власна справа, людина праці і стабільне робоче місце, насичений внутрішній ринок, справедлива заробітна плата, пенсія та соціальна допомога – це має стати нормою для вітчизняної економіки і дати відповіді на запит суспільства та наших співгромадян.

Висновок очевидний. Нам потрібно надати економіці додатковий поштовх, шукати додаткові необхідні стимули розвитку економіки, покращення інвестиційного клімату, в першу чергу щодо захисту прав власності, створення ефективного механізму взаємодії держави та бізнесу.

Тут йдеться, як я казав, і про державні кошти, які повинні працювати на економіку, і які ми зобов’язані ощадливо використовувати. І йдеться про залучення інвестиційних ресурсів. Про це та інші питання я хотів би сьогодні поговорити на нашому черговому засіданні Комітету з економічних реформ.