18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
18 травня Україна вшановує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу — однієї з найтрагічніших сторінок нашої спільної історії. Саме цього дня у 1944 році радянський тоталітарний режим розпочав масову депортацію кримських татар із їхньої історичної батьківщини — Криму. Цей злочин став цілеспрямованою спробою знищення кримських татар як корінного народу, позбавлення їх дому, мови, культури, історичної пам’яті та права на майбутнє.
Операція з депортації розпочалася на світанку 18 травня 1944 року. Тисячі людей — переважно жінки, діти та літні люди — були силоміць вивезені з власних домівок. До кінця 19 травня депортація охопила понад 165 тисяч осіб. Загалом було депортовано 47 885 родин — 193 865 осіб, у тому числі понад 92 тисячі дітей до 16 років. На збори давали лічені хвилини. Людей завантажували у товарні вагони, не пристосовані для перевезення людей, без достатньої кількості їжі, води та медичної допомоги. Для багатьох ця дорога стала останньою: тисячі кримських татар загинули ще під час примусового переселення, а десятки тисяч — у перші роки вигнання через голод, хвороби та нелюдські умови життя.
Попри десятиліття вигнання, репресій і заборон, кримськотатарський народ не припинив боротьбу за право повернутися додому. Упродовж десятиліть кримські татари виборювали можливість повернення до Криму, відновлювали свої громади, мову, традиції, культуру та державницькі інституції. Масове повернення на історичну батьківщину розпочалося наприкінці 1980-х років, а вже в незалежній Україні кримськотатарський народ отримав можливість відкрито говорити про пережиту трагедію та відновлювати справедливість.
Сьогодні пам’ять про жертв геноциду кримськотатарського народу є не лише даниною минулому. Це наш моральний обов’язок перед тими, хто пережив трагедію, і перед майбутніми поколіннями. Це нагадування про ціну людської байдужості та про те, що злочини тоталітаризму не мають бути забутими.