Але є дещо спільне: для багатьох людей із порушеннями слуху рідною мовою є жестова. 

Не «мова жестів», як іноді помилково говорять. А жестова – так само, як українська, англійська чи будь-яка інша мова.

Тішить, що жестова мова стає повсюдною, а наша комунікація – безбар'єрною. Перетворюється на норму віконце з перекладачем у випусках новин, офіційних відеозверненнях, супровід жестовою мовою на подіях різного масштабу. 

На Саміті перших леді та джентльменів, який нещодавно приймав іноземних друзів України в Києві, жестова (нарівні з українською та англійською) була робочою мовою. 

Не лишаються осторонь і соціально відповідальні бізнеси – а саме такі об’єдналися у спільноту «Бізнес без бар’єрів». Вони, наприклад, розробляють сервісні застосунки, щоб залучити перекладача можна було за допомогою телефона чи планшета. Або ж комунікацію роблять безбар’єрною працівники, які на базовому рівні опановують жестову мову – таких випадків теж чимало в різних компаніях. 

Безбар’єрність – це коли сповіщення в потягах та оголошення на вокзалі дублюються жестовою мовою. Або ж на пошті є індукційна петля, яка стишує акустичні шуми й допомагає працювати слуховим апаратам. Чи каса самообслуговування, яка дає змогу легко зробити замовлення.

Безбар’єрність – це вимога сучасного світу. І робити його доступним для всіх може кожен із нас.

Безбар’єрність – це коли потреби різних людей, зокрема і з порушеннями слуху, враховуємо завжди, не тільки в останню неділю вересня, яку традиційно займає в календарі Міжнародний день людей з порушеннями слуху. А жестову мову інтегруємо у щоденне життя. Сьогодні, у Міжнародний день жестових мов, принагідно на цьому наголошую.