Сьогодні є важливе кадрове рішення. За поданням міністра оборони змінив командувача Медичних сил Збройних Сил України. Замість генерал-майора медичної служби Тетяни Остащенко новим командувачем призначив генерал-майора медичної служби Анатолія Казмірчука – начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» у місті Києві. Завдання очевидне – і про це неодноразово говорилося в суспільстві, зокрема у спільноті наших бойових медиків, – потрібен принципово новий рівень медичного забезпечення наших воїнів. Від якісних турнікетів до повної цифровізації та прозорості в постачанні, від якісного тренування до щирої комунікації з бойовими медиками в тих підрозділах, де медицина розгорнута справді правильно та справді ефективно. Досвід ефективності конкретних підрозділів має бути поширений на всі сили оборони. Сьогодні на зустрічі з міністром оборони Умєровим визначили пріоритети, і часу, щоб чекати результату, багато не буде. Рух у змінах потрібен швидкий.

Друге на сьогодні – продовжуємо готуватися до запланованих міжнародних подій цього тижня. Буде важлива активність – нова комунікація з нашими партнерами. Ключове зараз – це гарантії того, що підтримка України буде достатньою й наступного року також. Я дякую всім країнам, які розглядають це так само, як і ми. Потрібен цей сигнал у бік Росії: хоч би що вони робили, світ не втомиться захищати свободу й міжнародний порядок.

Я хочу відзначити сьогодні Нідерланди – цього тижня уряд Нідерландів передбачив на наступний рік понад 2 мільярди євро переважно безпекової підтримки України. Дякую тобі, Марку, пане Прем’єр-міністре, та всьому суспільству Нідерландів. Це вчасний сигнал. Важливо відчувати, що захист свободи спирається на надійну й щиру підтримку.

І ще одне. Кожен тиждень, який ми проходимо в цій війні, у такому захисті нашої незалежності, – це час, коли тисячі українців проявляють найкраще, що є в характері, найсильніше, що є в людях. Коли ми кажемо про єднання в захисті України, ми завжди говоримо не про щось абстрактне, а про цілком конкретні речі – про те, як люди роблять те, що повинні, те, що належить робити, те, що підтримує інших, і, зрештою, дає Україні змогу стояти, битися, відповідати ворогу й досягати успіху в боях, у посиленні нашої держави, у збереженні життя.

І сьогодні я хочу відзначити працівників ДСНС України – тих, хто щодня рятує. Тих, хто ризикує своїм життям. Тих, хто був поранений російськими обстрілами. Увесь колектив ДСНС – дякую! А особливо – сержант Владислав Дордій, майстер-сержант Олексій Сущевський, головний сержант Олексій Шабаль – пожежники-рятувальники, які працюють у Запорізькій області. Були поранені цієї середи при наданні допомоги в селі Зарічне. Хлопці, бажаю вам швидкого одужання! Вдячний за вашу службу.

Донецька область. Рятувальники, які особливо проявили себе в допомозі людям після російського удару по місту Селидовому. Сержант Артур Тараненко та капітан Віктор Карташов. Дякую!

Херсонська область. Сержанти Олександр Частухін, Євгеній Тишик, майор Сергій Коваленко. Неодноразово залучалися до ліквідації наслідків російських ударів і завжди роблять усе можливе, щоб урятувати якнайбільше людей. Молодці! Хлопці, просто молодці! Я вам дуже-дуже дякую!

І, звичайно, українські медики. Усім вам дякую! А особливо відзначу Тетяну Гурську, завідувачку Гуляйпільського відділення екстреної медичної допомоги, та Олександра Ільєнка, лікаря-анестезіолога Запорізької станції «екстренки». Спасибі вам!

Херсон. Лікар-хірург Володимир Пʼятигорець – лише за цей тиждень прооперував 16 пацієнтів із мінно-вибуховими травмами. Та Микола Степанюк, виїзний фельдшер херсонської «екстренки». Активно працює, активно допомагає, активно рятує людей. Я дякую вам, вашим колегам, які так само активні й небайдужі!

Окремо хочу подякувати кожному й кожній, чия небайдужість та ефективність допомагає нам повертати в Україну дітей, які були викрадені з окупованої території. Сьогодні нам вдалося повернути в Україну Богдана Єрмохіна – хлопця, який був вивезений із Маріуполя в Росію. Багато було спроб йому допомогти. Я радий, що все спрацювало. Дякую всій команді, яка працює над поверненням українських дітей – це і Офіс, і омбудсмен, і наші міжнародні партнери, зокрема ЮНІСЕФ. Особливо я вдячний Катару за дієве посередництво й допомогу. Дякую!

Про всіх наших людей ми памʼятаємо. Про кожен куточок України, який зараз в окупації, ми пам’ятаємо.

І кожному, хто в бою, хто на бойових постах, хто тренує й допомагає, хто готується до бою, я дякую! Авдіївка, Марʼїнка, увесь наш Схід, південні напрямки... Мелітопольський, Херсонщина… Слава всім, хто захищає Україну, хто захищає незалежність, хто дбає про людей і щиро старається усіх нас зміцнити!

Слава Україні!