Розділ «У воєнний час», зокрема, розповідає про те, що робити, якщо зустріли дезорієнтовану людину.

Дезорієнтація – це психоневрологічний розлад, і надати кваліфіковану допомогу людині, яка перебуває у такому стані, можуть лише лікарі-психіатри або психологи. Водночас ви можете надати первинну психологічну підтримку та допомогти людині знайти її близьких.

Ознаки: людина/дитина блукає на вулиці або у великому приміщенні (вокзал, маркет, лікарня тощо), виглядає розгубленою, просить про допомогу або навпаки – перебуває у ступорі, німіє, має сплутану свідомість, виглядає безпомічною.

Як зазначають у «Довіднику безбар’єрності», причиною шокового стану може стати те, що людина перебувала в зоні активних бойових дій, побачила вибухи, обстріли, загибель людей або отримала таку інформацію щодо своїх близьких.

Як діяти:

1. Встановити контакт. Зокрема, переконатись, що на вашу присутність якось реагують, вас бачать і чують. Для цього необхідно залучити людину до взаємодії. Скажіть, наприклад: «Кивніть, якщо мене чуєте», «Мене звати (назвати своє ім’я). Як звуть вас?». До дитини: «Як звати твою маму, тата, сестричку, брата?», «Я зараз стискаю твою руку, стисни у відповідь мою».

2. Підтримайте людину/дитину. Покажіть, що вона не сама, що вона впорається і ви їй будете допомагати. Використовуйте фрази: «Я тут», «Я поруч», «Ми разом» тощо.

3. Переключіть увагу та активуйте раціональне мислення. Зверніться до людини по імені та запитайте, який сьогодні день, число, місяць, що сталося, чи є поблизу рідні, адресу проживання, наявність телефону.

4. Зв’язок з реальністю. Щоб зменшити дезорієнтацію та розгубленість, потрібно описати реальний стан справ та подальші дії. Наприклад, «Нам треба закінчити справу (вказати яку саме)». Якщо вибух пролунав неподалік, спокійно скажіть: «Поруч вибухнув снаряд», «Зараз нам треба встати і йти в укриття».

5. Поверніть здатність дбати про себе самостійно (для дорослих). Важливо не робити те, що людина може зробити сама. Використовуйте замість прохань наказовий спосіб. Тобто, не просіть, а спокійно наказуйте. Наприклад, «Налий собі води та випий», «Візьми дитину за руку», «Застібни куртку».

6. Якщо не вдалося самостійно розшукати близьких людини/дитини або необхідна медична допомога, слід повідомити поліцію за номером 102 (людина/дитина вже може перебувати в розшуку) або швидку допомогу за номером 103. Доречною може стати допомога волонтерів, адміністрації вокзалу, лікарні, маркету.

7. Активно користуйтеся месенджерами для розповсюдження інформації, фото або відео дезорієнтованої людини. Кваліфіковану допомогу також нададуть за номерами 0-800-50-02-02 (телефон довіри МВС), 044-254-91-02 (кол-центр МВС) та вкажуть на подальші дії в тій чи іншій ситуації.