Сьогодні був довгий день – робочі рішення, міжнародна комунікація, різні питання, які заслуговують на увагу та реакцію.

Але сказати зараз хочеться тільки про одне.

Не хочеться говорити довго.

Сьогодні відбулося прощання з тими, чиї життя забрала катастрофа вертольота в Броварах.

Денис Монастирський, його колеги з міністерства: Євген Єнін, Юрій Лубкович, Тетяна Шутяк, Михайло Павлушко, Микола Анацький, Андрій Маринченко… Хлопці з екіпажу: Олександр Василенко, Костянтин Коваленко, Іван Касьянов… Жінка й дитина, які вранці просто йшли в дитячий садочок… Мама Олена, донька Мілана Пономаренки…

Мої співчуття всім рідним, близьким… Боляче про це думати, боляче зараз говорити.

Денис був професійною, справжньою людиною, саме таким, яким і варто бути міністру внутрішніх справ. Ми щодня втрачаємо людей, про яких будемо завжди згадувати й шкодувати, що не повернеш.

Українців, патріотів, людей професійних і просто вірних собі й державі, не повернеш.

Я хотів би, щоб ми всі сьогодні це відчули. Відчули, скільки життів, скільки світлих людей забирає воєнний час. Я хотів би, щоб ми всі сьогодні вшанували їхню пам’ять…

Світла пам’ять усім, чиї життя забрала ця війна! Світла пам’ять усім, хто віддав своє життя за Україну!

Ми робимо все, щоб вигнати цю війну з нашої землі.

Слава Україні!