Чи хоче держава-терорист миру? Очевидно, що ні. Вона доводить це щодня і щоночі.

Запоріжжя. Одне з українських міст, проти якого Росія спрямовує свій ракетний терор. Цієї ночі внаслідок російських ударів по звичайних житлових будинках у Запоріжжі загинули щонайменше 14 людей. На жаль, ця кількість може зрости. Розбір завалів досі триває. Понад 70 людей поранені, серед них 11 дітей. Усім їм надається належна допомога.

Сотні сімей залишилися без житла. Від удару однієї з ракет – важкої протикорабельної ракети Х-22 – по звичайному дев’ятиповерховому житловому будинку був зруйнований цілий під’їзд, із першого по шостий поверх.

Це був свідомий удар. Той, хто віддав наказ, і ті, хто його виконували, знали, куди б’ють.

Удари цієї ночі продовжили серію російських ракетних ударів по Запоріжжю, які лише цього тижня, за час із третього жовтня, забрали життя вже щонайменше 43 людей. А ще були удари по Харкову, по містах Донбасу, по інших містах України... Ще були удари іранськими безпілотниками, авіаудари. Абсолютна більшість із них – по цивільній інфраструктурі нашої держави, по цивільних людях.

Коли хтось хоче переговорів – він такого не робить. А коли хтось терорист – він робить саме так.

Чи справді переговори допомагають подолати терор? Зараз усім треба чесно дати собі відповідь на це запитання. Терористів знешкоджують.

Терор – це злочин, за який має бути покарання. Терор на державному рівні – це один з найбільш жахливих міжнародних злочинів, який загрожує не тільки комусь одному у світі, а всій міжнародній спільноті.

Якщо терор залишиться непокараним, якщо терористу вдасться залякати настільки, що хтось у світі хоче просто погодитися заплющити очі на терор, то саме це й буде програшем – програшем свободи, програшем людяності й програшем демократії. Саме цього так хоче Росія. Саме для цього їй і потрібен увесь цей терор – від ракетних ударів до глобальних криз, які спровоковані державою-терористом.

Це вже було в історії. Коли минулого разу іншій державі-терористу дозволили робити те, чого вона прагнула, бо сильні світу цього злякались її терору, почалася Друга світова війна.

Зараз світ об’єднаний. Зараз усі у світі розуміють, проти чого насправді ведеться Росією ця війна в Україні. Це російська війна проти всіх тих цінностей, які роблять людей людьми, а життя – мирним.

Україна виграє в цій війні. Ми можемо звільнити всю нашу землю і можемо поставити на місце державу-терориста. Росія має бути покарана за терор. Тільки це гарантує, що протистояння не розростеться до ще більшого масштабу й не перекинеться на інші країни.

Але для цього ми маємо зберегти максимальну єдність – єдність усіх людей світу, які цінують мир, поважають право на життя для кожного й достатньо чесні, щоб визнати: постійний терор проти цивільного населення є очевидною відмовою Росії від справжніх переговорів.

Тому потрібне офіційне визнання Росії державою-терористом – визнання на всіх рівнях.

Потрібне обмеження будь-яких економічних контактів з будь-якими російськими суб’єктами – не можна бути спонсорами тероризму.

Потрібне чітке засудження на всіх рівнях кожного ескалаційного кроку Росії – від терористичних ударів до злочинної спроби анексії нашої території. Відповідна резолюція днями розглядатиметься Генеральною Асамблеєю ООН. Ми побачимо по голосуванню, хто і як ставиться до терористів насправді.

І потрібна принципова й достатня допомога Україні. Допомога нашим людям, які є мішенню для держави-терориста. Треба пришвидшити надання Україні достатньої кількості ефективних систем протиповітряної оборони. Саме переговори про надання таких систем ППО, саме переговори про збільшення іншої оборонної, політичної та фінансової підтримки України – це і є той єдиний можливий переговорний формат, який може реально наблизити мир.

Я дякую всім, хто допомагає нам протистояти терору!

Дякую всім, хто воює й працює заради повернення Україні миру і кожному українцю – гарантій права на життя й безпеку.

Вічна памʼять усім жертвам російського терору!

Слава Україні!