Дорога до щастя

Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас,
То чому досягає його так мало людей?
О, це тому, що їм важко керувати душею,
І тому, що не навчилися приборкувати пориви.
(Г. Сковорода. «Ти питаєш: якщо щастя...»)

Кожен з нас намагається знайти своє щастя, вхопити долю за хвіст. Тлумачний словник пояснює, що щастя − це стан радісний, благополуччя, найвище задоволення від життя, інше значення − успіх, удача. А що про це думають філософи? Звернемось до життя і творчості українського письменника Г. С. Сковороди.
У цьому році почалось моє знайомство із мандрівним філософом Григорієм Савичем Сковородою: уроки літератури, бібліотека, Інтернет, перегляд телефільму з проекту «Великі українці». Основною категорією етики Сковороди є щастя. Мислитель був переконаний, що його етичне вчення не тільки дає відповідь на питання, що таке щастя, а й вказує людині практичний шлях до нього. Проблеми щастя, пошуку соціальної істини, праведного життя займають центральне місце у творчості поета-філософа різних періодів. Темі щастя присвячено значну частину збірки «Басни Харьковскіе» і цикл діалогів, написаних у першій половині 70-х років, а саме: «Разговор п’яти путников о истинном счастії в жизни», «Кольцо», «Алфавит, или Букварь мира». Щось я засумнівалась його твердженню, що щастя в кожному з нас. Чому ж тоді не всі його досягають? Шукаю відповіді у віршах, піснях, байках, діалогах, трактатах, притчах Г. Сковороди. От би поговорити з філософом!
Вночі наснився сон мені. Я гуляю у зеленому гаю, навколо щебечуть пташки. Піднімаю очі, а назустріч мені йде сам Сковорода! Спочатку злякалась: такого не може бути. Він заговорив до мене, і я почула гарний голос (так, це Сковорода, який співав у знаменитій капелі цариці Єлизавети). Він був саме таким, яким я його собі і уявляла: гарний, трохи суворий, але не грізний. Ми почали розмовляти. Мене, звичайно, цікавила його формула щасливого життя.
− Григорію Савичу, як знайти дорогу до щастя?
− Тільки пізнавши себе, свою внутрішню натуру, людина може знати свої можливості, мати впевненість у своїх здібностях, визначити своє місце в суспільстві і принести йому найбільшу користь. Природа створює для кожної людини можливості бути щасливою, вона не закриває їй шляхів до щастя, а наділяє необхідними для цього даними. Тому право на щастя мають усі люди, їх прагнення до кращого життя − цілком природне. Закономірне. Людина повинна жить так, як велить їй природа. Самопізнання, свобода, трудова діяльність за здібностями, наближення до природи, високість духу − усе це є найголовнішою передумовою щасливого життя.
− Чи є якісь шляхи, умови для щасливого життя?
− Істинне щастя не існує у готовому вигляді, а виробляється людиною в процесі життя, трудової діяльності. Справжнє щастя людини полягає не в багатстві, славі і чинах, а в душевному спокої, в корисній праці. Щастя − в пізнанні та самовдосконаленні на основі «сродної» життєвої діяльності. Воно − в гармонійному поєднанні того, що задовольняє внутрішні духовні потреби людини, воно − всередині нас самих.
− Чи може щастя бути джерелом радості?
− Справжнє щастя полягає в єдності самопізнання, істини і праці. Прагнення до творчої праці лежить у самій природі людини. Праця «сличает» людей, відрізняє їх від «глупомудрой мартишки», від тварин. Вона є найголовнішим джерелом радості, насолоди і щастя.
− Григорію Савичу, а як ви ставитесь до знань? Чи можуть вони зробити людину щасливою?
− За моїм глибоким переконанням, наука, наукове пізнання є однією з головних передумов досягнення щастя. Та я хочу звернути увагу на «Закон сродності». Це один з найважливіших факторів у перебудові суспільних відносин. Саме сродная праця може приносити людині насолоду, причому не стільки своїми результатами, скільки своїм процесом. Досягти загального щастя можна завдяки працьовитості.
− Хвора душа людини не може бути щасливою. Як можна вилікувати душу?
− Був такий випадок. Багатий пан кілька разів посилав до мене свою карету, але я відмовлявся приїхати. Тоді пан сам прибув до мене. Сидить на голій лаві і просить поради. «Тяжко мені, − каже, − без радості жити. Ні влада, ні золото не зробили мене щасливим. Моє серце слухали кращі лікарі світу, моє тіло купалось у всіх цілющих водах Європи, я тисячі карбованців щомісяця по монастирях розсилаю, але спокою не знає моя душа». Я приніс косу, граблі, вила, сокиру, поклав їх до ніг пана і кажу: «Це єдине джерело людської радості. Працюй, працюй, працюй. Зароблений у поті кусок хліба житнього вилікує всі хвороби, і душевні, і тілесні». Жадоба до наживи, гонитва за багатством, золотом, примарними «радощами», насолодою − це джерело всіх зол на землі. Щастя ж доступне всім і кожному, бо нікого природа не обділила. Варто лише відвернути увагу від згубних плотських жадань та інтересів та пізнати в собі справжню людину, щоб знайти своє покликання і щастя в сродній праці, яка зробить потрібне неважким, а важке непотрібним.
− Іноді люди вибирають спеціальність, професію, яка вигідна і приносить найбільше прибутків. Не можуть виконувати добре роботу, але ж гроші отримують непогані. І щасливо себе почувають. Це хибне щастя? Що ви на це скажете?
− Причиною того, що люди часто обирають «несродну» їх справжньому природному нахилові працю, є бажання будь-що зайняти «місце під сонцем», будь-якою ціною одержати більше матеріальних благ, здобути гучну, хоч і марну славу, користуватися привілеями. Нестримна жодоба нагромадження багатств, прагнення зайняти невідповідне здібностям місце в суспільстві ведуть до соціальних катаклізмів, а отже, до загибелі багатьох державних утворень. «Несродна» праця руйнує людське сумління, завдає величезної шкоди суспільству. «Откуда суеверія и ересі?.. Где раченіе сладчайшей дружбы? Где согласіе дражайшего мира? Где живость сердечного веселія? Кто безобразит и растлевает всякую должность? − Несродность. Кто умервщляет науки и художества? − Несродность. Она каждому званію внутреннейшій яд и убийца... Иди лучше паши землю или носи оружне, отправляй купеческое дело или художество твое. Делай то, к чему рожден...». Захоплення золотом і багатством не приносять щастя, а навпаки, стають причиною найбільшого нещастя.
Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя;
Але щасливіший, хто вміє користуватися ним.
Не досить знайти здорову їжу й напій,
Якщо смак у тебе зіпсований хворобою;
Не досить сяяти світлові денного сонця,
Якщо світло голови затьмарене...
Раптом задзвенів мій мобільник – і я прокинулася.
Ще хотіла спитати Г. Сковороду, чому він не одружився. Хіба може людина бути щасливою без родини: улюбленої дружини, діточок? Уявлення про щастя для поета зв’язане також із самотністю, яка схиляє до роздумів, до пізнання самого себе. Але ж самотня людина не може бути щасливою!
Досліджуючи життя і творчість Григорія Савича Сковороди, я зрозуміла, що дорога до щастя проходить через самопізнання, науку, «сродну» працю. Щастя полягає в тому, щоб, відкривши в собі справжню до чогось здібність, будувати на ній своє життя, адже найпотрібніше нам дається легко, а те, що найтяжче, не потрібне нам взагалі. Філософські роздуми Сковороди про щастя допоможуть кожному з нас вибрати правильний шлях у житті, не стати на хибну стежку. А життя ж спокушало Сковороду: це і царський палац Єлизавети, і солодке токайське життя, і пропозиції кращого учня взяти у подарунок маєток. Але він обрав шлях мандрівного філософа і був щасливим.
У цьому році святкуємо 290-річчя з дня народження Великого Українця − Григорія Савича Сковороди. Сторіччя минули, а твори його і зараз актуальні. Кожному з нас легше бачити дорогу до щастя. Виявляється, для щастя потрібно зовсім не багато: проста рослинна їжа, скромна оселя, пара комплектів одягу, гарна книга, важлива для вас робота і близькі.
Щастя − не слава, не гроші, −
Все це минає.
Щастя − це люди хороші,
Шана людськая.
Там, де трудніше, де важче,
Швидше знайти його вдасться.
Руки твої роботящі −
Ось твоє щастя.
(О. Підсуха).

Учениця 9 класу Орчицької ЗОШ Зачепилівської районної ради Лисяк Оксана.