Мої вітання, душа народу! Неперевершений Г. С. Сковорода!

З нагоди вашого 290-річчя, вирішила написати Вам листа, ідею якого виношувала ще з того моменту, коли вперше ознайомилась із Вашим життєвим і творчим шляхом.
Є постаті, що живуть поза часом, є імена, що стали найдорожчими для свого народу, як імена Гомера, Езопа, Сократа, Діогена, Платона. Для нас, українців, це Ваше ім’я.
Пишу з метою висловити свою вдячність. За що? За вашу філософську ідею спорідненої праці, яка пройшла повз століття і навіть у нашому сьогоденні не втратила своєї актуальності. У цьому році я закінчую 11-й клас і, стоячи на порозі дорослого життя, саме вона стає для мене провідною. Важко і навіть страшно робити вибір, який докорінно змінить моє майбутнє. Нещодавно я вирішила обрати журналістику своєю майбутньою професією, та поряд зі мною раптово з’явилися багато «а якщо?»: а якщо мені не вдасться, якщо я потім не знайду місце роботи, якщо мене не помітять і т. д.; але не виникло питання: «А якщо я перестану любити те, що роблю?» І тоді я згадала Ваші слова, які говорять про те, що допоки я робитиму те, що дійсно люблю, переді мною не виникне жодного питання. І що я хочу сказати: я дійсно вірю в те, що роблю, і мені байдуже, що буде далі.
Звичайно, Ваші творчі доробки незамінні, але саме за це я вам вдячна найбільше. Спасибі, що будуєте моє майбутнє разом зі мною!

З найкращими побажаннями,
Ваша палка шанувальниця, Калітіна Карина.