Концепція державної цільової програми підтримки розвитку виробництва вітчизняної системи машин і обладнання сільсько¬господарського призначення для обробки ґрунту на період до 2020 р.

1. Загальні положення

1.1. Проект «Концепції державної цільової програми розвитку виробництва вітчизняної системи машин і обладнання сільськогосподарського призначення для обробки ґрунту на період до 2020 р.» (у подальшому «Концепції») розроблено згідно з Законом України «Про державні цільові програми» від 18.3.2004 р. № 1621-ІV та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розроблення та виконання державних цільових програм» від 31.01.2007 р. № 106.
1.2. Концепція ґрунтується на основних положеннях Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» від 7.02.2002 р. № 3023-ІІІ; Закону України «Про державну цільову підтримку сільського господарства України» від 24.06.2004 р. № 1877-IV; Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 рр.» від 27.02.2013 р. № 187; Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 р. № 72397-ВР.
1.3. Концепція є основою для розробки безпосередньо самої державної цільової програми.

2. Визначення проблеми, на вирішення якої спрямована програма

У цей час однією з глобальних проблем, яка визначена ООН, є забезпечення людства продовольством.
Розвиток глобального ринку продовольства в найближчі 10 років буде характеризуватися наступними основними тенденціями:
- зростанням дефіциту первинних природних ресурсів, насамперед родючих ґрунтів і якісної прісної води;
- збереженням зростання виробництва продовольства. Однак його темпи будуть меншими, аніж у попереднє десятиліття;
- зростанням цін на продовольство у зв’язку зі збільшенням собівартості його виробництва за рахунок подорожчання технічних засобів, паливно-мастильних матеріалів, мінеральних та органічних дорив, засобів захисту рослин, енергоносіїв, а також оплати праці;
- зростанням долі країн, що розвиваються, в першу чергу Китаю та Індії, у виробництві та споживанні продовольства;
- збільшенням швидкості розповсюдження прогресивних агротехнологій у розвинених країнах світу, розширенням застосування біотехнологій у сільському господарстві, поперед все розповсюдженням генетично модифікованих культур.
Україна має достатньо високий аграрний потенціал. Вона входить до п’ятірки держав, в яких на 100 жителів припадає понад 50 га ріллі. Після таких великих за територією країн світу, як США, Росія та Канада, Україна посідає четверте місце і володіє 41,9 млн. га сільськогосподарських угідь, з яких 33,3 млн. га зайнято безпосередньо ріллею. У свою чергу чорноземи займають в країні близько 44% території (у світі – близько 6%).
Але, незважаючи на це, країна не забезпечує усі потреби свого населення у продовольстві, що є загрозою її продовольчої безпеки. Разом з тим, Україна має об’єктивні передумови для того, щоб не тільки забезпечувати потреби свого населення, але й бути провідним гравцем на світовому продовольчому ринку, нарощувати свій експортний потенціал.
Однак ефективне виробництво сільськогосподарської продукції неможливе без забезпечення товаровиробника вітчизняною системою машин і обладнання для обробки ґрунту при використання не тільки традиційної аграрної технології (на базі оранки), але й прогресивних, які широко застосовуються у розвинених країнах світу, таких як: консервувальна (на базі глибокого розпушування); мульчувальна (на базі поверхневого розпушування); прямої сівби культур.
На цей час у сільському господарстві України, наприклад, в наявності близько 360 тис. одиниць тракторної техніки при потребі у 510 тис. одиниць. Впровадження новітніх аграрних технологій та зростання поставок сільським товаровиробникам більш потужної тракторної техніки зменшує потребу в ній. Однак за підрахунками вона все одно складає не менше за 30 тис. одиниць на рік. У 2011 р. сільськогосподарськими підприємствами країни було поставлено 3,0 тис. одиниць тракторної техніки, з якої тільки 6,3% належить до вітчизняного виробництва. Така ж ситуація склалася і по навісним знаряддям для тракторної техніки.
У 2011 р. державою на закупівлю імпортної сільськогосподарської техніки витрачено 1275,7 млн. дол. США, у тому числі на трактори – 349,2 млн. дол. США, сільськогосподарські машини для підготовки та обробки ґрунту – 214,0 млн. дол. США.
Таким чином, вітчизняний ринок продаж системи сільськогосподарських машин і обладнання для обробки ґрунту майже повністю зайнятий продукцією закордонних виробників, що створює велику загрозу для забезпечення продовольчої безпеки держави.
3. Аналіз причин виникнення проблеми й обґрунтування необхідності її вирішення програмними методами

Проблема втрати українськими виробниками сільськогосподарської техніки вітчизняного та закордонних ринків збуту продукції виникла як у результаті неефективної державної політики у цій галузі економіки та аграрному секторі, так і безсистемної роботи власників і менеджменту безпосередньо на самих машинобудівних підприємствах.
Перші спроби держави реформувати аграрний сектор країни у 90-х роках ХХ століття призвели до його занепаду, погіршанню фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників, значному скороченню їх попиту на сільськогосподарську техніку, зниженню темпів її оновлення в 2-5 разів нижче світового рівня. Скорочення обсягів виробництва вітчизняної сільськогосподарської техніки призвело до катастрофічного недовантаження виробничих потужностей підприємств машино¬будування, що, в свою чергу, позначилося на їх фінансовому стані та якості продукції.
Неефективна державна політика в сфері приватизації призвела до знищення значної частини підприємств машинобудування з виробництва сільськогосподарської техніки, втрати цілісних технологічних циклів виробництва вітчизняної продукції.
У більшості розвинених країн світу здійснюється суттєва державна підтримка аграрного сектору економіки та вітчизняного виробництва сільськогосподарської техніки. Так, у США доля державної підтримки у загальному обсязі сільськогосподарської продукції складає 18%, в країнах ЄС – 36%, Японії – 59%. В той же час, наприклад, в ЄС через державні банківські установи іноземним покупцям сільськогосподарської техніки, яка виготовляється в ЄС, надаються доступні десятирічні кредити.
В Україні, нажаль, заходи державного бюджетного стимулювання виробництва вітчизняної сільськогосподарської техніки фінансуються недостатньо, носять несистемний характер і малоефективні.
Треба також зазначити, що у колишньому СРСР на машинобудівних підприємствах виробництво сільськогосподарської техніки носило дуже вузький номенклатурний і в той же час масовий характер.
До цього часу на вітчизняних підприємствах продовжує виготовлятися не весь асортимент сільськогосподарської техніки, необхідної для впровадження сучасних агротехнологій. В той же час провідні світові компанії: John Deere, AGCO, CNF пропонують споживачам повний типорозмір сільськогосподарської техніки, яка спрямована на впровадження сучасних агротехнологій у різних за розміром, спеціалізацією та ґрунтовими умовами господарствах. Наприклад, типорозмірний ряд сільськогосподарських тракторів світового лідера John Deere містить 32 базові моделі (не враховуючи модифікацій та комплектуючих), 6 сімейств колісних і 2 сімейства гусеничних тракторів, кожне з яких складається з 3-4 моделей машин різної потужності, але практично на одній платформі.
Слід також відзначити і відсутність достатнього обсягу інвестицій з боку власників машинобудівних підприємств з виробництва сільськогосподарської техніки в їх модернізацію. У зв’язку з цим рівень зносу основних фондів на підприємствах галузі досяг 70-95%. На вітчизняних підприємствах використовуються застарілі технології та випускаються моделі сільськогосподарських машин і обладнання, які за своїми техніко-технологічними характеристиками (енергозбереження, продуктивність, надійність) значно поступаються закордонним аналогам. Відстають вітчизняні машинобудівні підприємства з виробництва сільськогосподарської техніки від закордонних виробників і у формуванні власної дилерської мережі збуту та системи обслуговування продукції навіть на території своєї країни.
В той же час необхідно зазначити, що українська сільськогосподарська техніка краще пристосована до вітчизняних умов експлуатації, менш вибаглива до обслуговування, якості паливно-мастильних матеріалів і в 3-4 рази дешевша закордонних аналогів.
Крім того, дослідження та практика свідчать, що вітчизняну сільськогосподарську техніку ефективно використовувати на невеликих земельних ділянках загальною площею до 3,0 тис. га.
Тому виробництво вітчизняної сільськогосподарської техніки при його ефективній організації є вельми доречним.
Однак ринок продаж сільськогосподарської техніки є нестабільним. В залежності від сезону, попит змінюється в рази і сильно піддається впливу кліматичних умов, котрі відображаються на обсягах закупівель техніки.
Усунути наведені вище проблеми вітчизняні підприємства машинобудування з виробництва сільськогосподарської техніки самі неспроможні, потрібна державна підтримка, яка застосовується майже в усіх країнах світу.
Інструментом реалізації державної підтримки є розробка та виконання цільової програми.

4. Мета програми

Метою програми є державна підтримка розвитку вітчизняного виробництва системи машин і обладнання сільськогосподарського призначення для обробки ґрунту для забезпечення економічної безпеки країни.
 

5. Визначення можливих і оптимального варіанту вирішення проблеми

Можливими варіантами вирішення проблеми забезпечення вітчизняних товаровиробників сільськогосподарською технікою можуть бути:
1) виробництво вітчизняної сільськогосподарської техніки з вітчизняних комплектуючих;
2) виробництво вітчизняної сільськогосподарської техніки з використанням окремих імпортних комплектуючих;
3) крупно-вузлова збірка імпортної сільськогосподарської техніки на вітчизняних або спільних із закордонними виробниками підприємствах;
4) закупівля імпортної сільськогосподарської техніки.
Можливі варіанти вирішення проблеми забезпечення вітчизняних товаровиробників сільськогосподарською технікою мають наступний вплив на економічну безпеку країни та її соціально-економічний розвиток (табл. 1).
Таблиця 1
Вплив можливих варіантів вирішення проблеми на економічну безпеку й соціально-економічний розвиток країни
Показник Можливі варіанти
І ІІ ІІІ ІV
Економічна безпека +++ ++- --- ---
ВВП +++ ++- +-- ---
Зайнятість населення +++ ++- +-- ---
Міжнародні валютні запаси +++ ++- --- ---

(+++) – суттєвий вплив; (++-) – значний вплив; (+--) – незначний вплив; (---) – вплив відсутній.
У разі реалізації першого варіанту (виробництво вітчизняної сільськогосподарської техніки з вітчизняних комплектуючих) держава отримує найбільший економічний та соціальний ефект й забезпечується її економічна безпека.
Другий варіант (виробництво вітчизняної сільськогосподарської техніки з використанням окремих імпортних комплектуючих) має дещо менший вплив на соціально-економічний розвиток і забезпечення економічної безпеки держави.
Третій варіант (крупно-вузлова збірка імпортної сільсько¬господарської техніки) не забезпечує економічну безпеку країни, потребує постійної витрати значних валютних коштів і здійснює незначний вплив на соціально-економічний розвиток держави.
Четвертий варіант (закупівля імпортної сільськогосподарської техніки) не є придатним для реалізації в країні, так як він не забезпечує її економічну безпеку та соціально-економічний розвиток.
Таким чином, оптимальним варіантом вирішення проблеми забезпечення українських сільськогосподарських виробників системою машин і обладнання для обробки ґрунту є вітчизняне виробництво з вітчизняних комплектуючих.

6. Шляхи та засоби вирішення проблеми

Основними шляхами реалізації оптимального варіанту вирішення проблеми забезпечення українських сільськогосподарських виробників вітчизняною системою машин і обладнання для обробки гранту є такі:
– проведення реструктуризації і технічного переоснащення вітчизняних машинобудівних підприємств з виробництва сільськогосподарської техніки;
– налагодження виробництва сучасних вітчизняних систем машин і обладнання для обробки гранту з вітчизняних комплектуючих;
– налагодження виробництва сучасних комплектувальних виробів на вітчизняних машинобудівних підприємствах;
– створення дилерської мережі продажу вітчизняної сільськогосподарської техніки та її сервісного обслуговування;
– налагодження дієвої системи капітального ремонту вітчизняної сільськогосподарської техніки та забезпечення її оригінальними запчастинами.
Основними засобами, які передбачаються для вирішення проблеми забезпечення українських сільськогосподарських товаровиробників вітчизняною системою машин і обладнання для обробки ґрунту є наступні:
– підготовка та подання на затвердження Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо нормативно-правового вдосконалення механізму фінансового лізингу вітчизняної сільськогосподарської техніки та захисту підприємств вітчизняного машинобудування з виробництва сільськогосподарської техніки від недобросовісної конкуренції, в тому числі шляхом недопущення на вітчизняний ринок імпортної техніки, яка була у користуванні строком більш як 10 років;
– забезпечення фінансування з державного бюджету наступних напрямів підтримки розвитку виробництва вітчизняної системи машин і обладнання сільськогосподарського призначення для обробки ґрунту: закупівля та реалізація сільськогосподарським товаровиробникам на умовах фінансового лізингу; часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання, що поставляється на умовах фінансового лізингу сільськогосподарським товаровиробникам; часткова компенсація облікової ставки НБУ за кредитами банків, що надаються вітчизняним машинобудівним підприємствам на виробництво сільськогосподарської техніки та обладнання.
7. Очікувані результати виконання програми, визначення її ефективності

Виконання програми дасть змогу:
– забезпечити продовольчу, а відповідно і економічну безпеку держави;
– створити умови для ефективного розвитку аграрного сектору економіки країни;
– забезпечити на 30% українського товаровиробника достатньо конкурентоспроможною по доступним цінам вітчизняною сільськогосподарською технікою;
– відновити сучасну галузь машинобудування по виробництву системи машин і обладнання з обробки гранту;
– забезпечити зростання промислового виробництва сільськогосподарської техніки та обладнання не менше як у 10 разів (Додаток 1);
– забезпечити зростання обсягів виробництва продукції машинобудування з виробництва сільськогосподарської техніки та обладнання не менше як у 7 разів (Додаток 2);
– зменшити потребу у валютних коштах на закупівлю імпортної сільськогосподарської техніки для обробки гранту на 2,0 млрд. дол.;
– створити близько 20 тис. нових робочих місць.

8. Фінансове забезпечення виконання програми

Фінансове забезпечення виконання реалізації програми здійснюється за рахунок:
– власних коштів машинобудівних підприємств, діяльність яких пов’язана з виробництвом сільськогосподарської техніки;
– ресурсів фінансово-кредитних установ;
– коштів державного бюджету.
Фінансування з державного бюджету підтримки розвитку виробництва вітчизняної системи машин і обладнання сільськогосподарського призначення для обробки ґрунту здійснюється за наступними напрямками:
- закупівля вітчизняної сільськогосподарської техніки і обладнання з наступною її реалізацією сільськогосподарським товаровиробникам на умовах фінансового лізингу;
- часткова (до 40 %) компенсація держави вартості сільськогосподарської техніки і обладнання, що поставляється сільськогосподарським товаровиробникам;
- часткова (до 70 %) компенсація облікової ставки НБУ за кредитами банків, що надаються вітчизняним машинобудівним підприємствам на виробництво сільськогосподарської техніки і обладнання.
Орієнтовні обсяги коштів, необхідних для виконання програми, зазначено у Додатку 3.