Цим Законом:
1. Спрощено порядок отримання допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами для непрацюючих жінок, а саме скасовано надання довідки з місяця проживання для непрацюючих жінок про те, що вони не працюють (не служать, не навчаються);
2. Надано право на отримання допомоги одиноким матерям на дітей, які після досягнення 18-річного віку навчаються у загальноосвітніх закладах;
3. Надано право матері (батьку) отримувати допомогу на дитину у разі смерті одного з батьків, які не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Крім цього, Законом встановлено норму, якою передбачено випадки припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям: 
- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
- позбавлення волі отримувача допомоги за вироком суду;
- скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;
- реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку;
- надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом;
- смерті дитини;
- смерті отримувача допомоги.

Разом з цим Законом передбачені випадки, коли виплата допомоги призупиняється:
- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;
- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;
- тимчасового працевлаштування дитини.

Поновити виплату допомоги можливо за письмовою заявою одержувача до органу, що призначає таку допомогу.

Також доповнено статтю 7 Закону України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”, якою визначається перелік осіб, які входять до складу малозабезпеченої сім’ї. Визначено, що особи, які доглядають за інвалідами ІІ групи внаслідок психічного розладу, мають право на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям навіть у випадках, коли такі особи не працюють (не вчаться, не служать).