Історія

Протягом останніх століть Харківський регіон та Харків стали не тільки традиційним центром Східно-українських земель, але й одним з найбільш розвинутих промислових регіонів України та півдня Східної Європи. Однак стародавня історія краю бере свій початок у далекому минулому.

  Колись в степах і лісостепах сучасної України жили скіфи та сармати, які займалися тваринництвом, землеробством і ремеслом, а також племена унікальної салтівської культури, стародавні сліди якої були знайдені в селі Верхній Салтів (Вовчанський район Харківського регіону).

В X – XII століттях на правому березі ріки Уди було розташоване старослов’янське місто Донець, яке неодноразово згадується в літописах, - один з форпостів Київської Русі в боротьбі з кочівниками.

В першій половині XII століття, під час татаро-монгольського набігу, територія краю зазнала безжалісного спустошення і невдовзі перетворилась на так зване "Дике поле", покрите лісами та степовими травами.

Саме тут, між лісами й болотами, проходив сумно відомий Муравський шлях – шлях із Криму на Русь, по якому здійснювали набіги за здобиччю та невільниками кримські та ногайські татари.

Для захисту від них на початку XVII століття серед "Дикого поля" почали створюватися перші малочисельні укріплені пункти — невеликі фортеці та остроги - Царе-Борисів (1600 рік), Чугуїв (1638 рік), Валки (1646 рік).

Активне освоєння цих земель розпочалось в 30-і роки XVII століття, а масовий характер дістало під час визвольної війни українського народу в 1648—1654 роках. Тоді на великих територіях сучасного Сходу України в основному мешкали виходці з Задніпров'я. Землі ці стали називатися Слобідською Україною, або Слобожанщиною, центром якої став Харків, заснований в 1654 році на злитті річок Харків і Лопань.

Протягом 1656—1659 років, під керівництвом першого воєводи Воїна Селіфонтова, на місці сучасної центральної частини міста була збудована дерев'яна фортеця. Тому на першому гербі Харкова були зображені золотий натягнутий лук із стрілою на зеленому полі.

  Для захисту від татар у середині XVII століття створені Харківський, Ізюмський, Охтирський, Сумський та Острогожський слобідські козачі полки. Харків швидко став воєнно-адміністративним, а пізніше — торговельно-ремісничим і економічним центром усієї Слобожанщини.

В період формування та розквіту Східно-Слободських земель України (XVII століття) Харків одержав статус губернського міста, а в 1780 році став центром Харківського намісництва (потім — Слобідсько-Української, а пізніше -Харківської губернії). В 1781 році імператрицею Катериною II Харківській губернії був дарований новий герб: "...в зеленому полі покладені хрестоподібно ріг достатку з плодами, які знаходяться в ньому, та квітами і Кадуцея або Меркур'їв жезл, які символізують як достаток окружних країн того міста, так и торгівлю, що проводиться на знатній ярмарці яка там буває..." (П.П. фон Вінклер "Герби Російської імперії". Санкт-Петербург, 1899). Даний герб був офіційною емблемою Харківської губернії до 1917 року, таким є він для Слобожанщини і зараз.

Життя та подальший розвиток регіону повністю виправдали значення цієї символіки. Харківський регіон та Харків стали великим центром ремесел та торгівлі на півдні Російської імперії. В значній мірі цьому сприяло його географічне положення на перехресті шляхів з Москви, Петербургу, Києва в Крим та на Кавказ. В середині XIX століття товарообіг харківських ярмарків складав майже 50% товарообігу всіх ярмарків України.

Уже з кінця XVII - початку XIX століття в губернії виникають перші мануфактури, а пізніше - фабрики та заводи.

Одночасно Харків стає культурним, науковим та просвітнім центром на Сході України. В 1726 році з Бєлгорода в наше місто переведено архієрейську школу, створену випускником Києво-Могилянської академії єпископом Єпіфанієм Тихорським за допомогою князя Голіцина, яка одержала назву слов'яно-греко-латинської, а пізніше перетворена в Харківський колегіум, який став центром освіти та науки на півдні Росії. В його стінах вчилося багато юнаків, що стали згодом видатними діячами науки та культури.

Тут отримали знання "перший з природних росіян" доктор медицини та хірургії Григорій Іванович Базелевич, талановитий майстер перекладу, поет, бібліотекар Імператорської публічної бібліотеки Микола Іванович Гнедич - відомий перекладом на російську мову знаменитої "Іліади" Гомера.

Випускниками Харківського колегіуму були професор Московського університету, його ректор, видатний природодослідник Іван Олексійович Двигубський, "кумир московського студентства" відомий історик, журналіст і критик Михайло Трохимович Каченовський та інші.

Першим професійним харківським архітектором, з ім'ям якого пов'язана планомірна забудова Харкова та ряду міст Слобожанщини, був слухач додаткових класів колегіуму Петро Антонович Ярославський. В 70-х роках XVIII століття він удосконалював свою майстерність у відомого російського зодчого В.І. Баженова. Знаходячись в Москві, харків'янин приймав участь в проектуванні та будівництві Великого Кремлівського палацу. Після повернення в рідне місто П.А.Ярославський майже ЗО років займав посаду губернського архітектора.

Випускники колегіуму стали першими студентами Харківського університету, який відкрився 17 січня 1805 року. Серед його вихованців — чудовий вчений-біолог І.І.Мечников, історик Н.І.Костомаров, композитор М.В.Лисенко, письменники М.П.Старицький та П.П.Гулак-Артемовський, художник Г.І.Семирадський, математик М.В.Остроградський.

Тут працювали засновник фізичної хімії М.М.Бекетов, математик В.А.Стеклов, філологи О.А.Потебня та І.І.Срезневський, історик Д.І.Багалій та багато інших.

  З кінця XIX століття розпочався бурхливий промисловий розвиток Харкова та Харківського регіону. Прокладена Курсько-Харківсько-Азовська залізниця (1869р.), в місті засновані великі заводи: сільськогосподарських машин, паровозобудівний, чавуноливарні, а в губернії — Гутянський цукровий (1869р.), Будянський фарфоро-фаянсовий (1885р.) та інші.

Історично склалося так, що благодатні природні умови, безцінні чорноземні землі, широкий простір для торгівлі завжди приваблювали іноземців. А це, в свою чергу, давало поштовх розвитку промисловості, сільському господарству, транспорту, торгівлі, міському господарству.

І саме наприкінці XIX та з початку XX століття розвиток промисловості регіону відбувається за участю іноземного капіталу.

Саме іноземна економічна присутність в цей період зіграла значну роль у підвищенні темпів господарського розвитку, збільшенні обсягів виробництва, перетворенні аграрного регіону в регіон з індустрією, що інтенсивно розвивається, в становленні Харкова як найкрупнішого промислового центру.

Розвивається машинобудівна галузь. Фірма "Бельке і К" - організовує виробництво різноманітних фабричних машин, створює чавунно - мідноливарний, механічний і котельний заводи в м. Харкові.

У 1870 році А.А. Пільстрем вкладає кошти у створення машино - будівного і чавуноливарного заводу (тепер машинобудівний завод "Червоний Жовтень").

Товариство М. Гельферікс - Саде створює завод хліборобських машин і знарядь, а у 1904 році цей завод об’єднує своє виробництво з Бельгійським товариством (в подальшому завод "Серп і Молот").

Велосипедний завод Лейтнера, який розгорнув роботу у 1915 році, стає у 1923 році Харківським велосипедним заводом.

Завод "Загальної Електричної Компанії" ("ЗЕК" - найкрупніша монополія в електропромисловості США) починає випуск продукції у 1915 році. Тепер це Харківський електромеханічний завод. Початкова вартість основного капіталу складала 4,8 млн. золотих рублів.

Крім цього, за участю іноземного капіталу, було створено цілі галузі промисловості. Це винокурні, пиво - медоварні заводи, тютюнові фабрики, цукро - бурякові заводи, друкарні.

На початку XX століття в Харківському регіоні налічувалось 1982 школи, училища та гімназії (останні — тільки в Харкові та повітових центрах), видавалось 10 газет, розвивалось театральне та образотворче мистецтво.

Тут працювали прогресивні письменники Г.П.Данилевський та П.А.Грабовський, поет і етнограф І.І.Манжура, корифеї українського театру М.Л.Кропивницький та М.К.Заньковецька, вчені О .А. Потебня та Д.І.Багалій, художники СІ.Васильківський та І.Ю.Рєпін та інші.

Швидкий ріст промисловості і торгівлі, залізничне будівництво, розвиток науки та культури сприяли становленню містобудівного мистецтва в Харкові. Важко переоцінити внесок архітекторів Є.А.Васильєва, А.А.Тона, К.А. Толкунова, М.І.Ловцова, О.М.Бекетова (цей список можна продовжити), які багато зробили для упорядкування та благоустрою будівництва Харкова, спорудження унікальних будівель, які придали нашому місту своєрідність та неповторність.

Радянський уряд на Харківщині в грудні 1917 року проголосив перший Всеукраїнський з'їзд Рад. З 1919 по 1934 роки наше місто було столицею України. Харківську область було утворено 27 лютого 1932 року.

  В 1930—1931 роки на Харківщині проведена колективізація сільського господарства. Голодомор тих років залишив свої жахливі сліди: смертність на Слобожанщині виросла в чотири-одиннадцать разів.

В 1930-і роки на Харківщині відроджувались старі промислові підприємства, споруджувались нові гіганти індустрії: тракторний, верстатобудівний, підшипниковий, турбогенераторний та інші заводи.

Швидкими темпами розвивалось будівництво, споруджений новий громадський центр міста з однією з найбільших площ в світі — імені Дзержинського (зараз площа Свободи), з першими в країні спорудами Держпрому та Будинку проектів.

Харків тоді був другим за величиною містом України і четвертим в СРСР, найбільшим транспортним вузлом Сходу Європи, одним з провідних наукових і культурних центрів. Тут працювали відомі діячі світової та української науки та культури: Л.Д.Ландау, Б.І.Вєркін, М.П.Барабашов, М.С.Самокиш, Лесь Курбас, Н.М.Ужвій, А.М.Бучма та багато інших.

Більше 400 тисяч харків'ян бились на фронтах Великої Вітчизняної війни (1941-1945 років), дві третини з них загинули. Окупація області тривала з 20 вересня 1941 по 20 вересня 1943 року.

За ці роки Харків вісім разів ставав місцем найважливіших битв. Тут  загинуло більш ніж 500 тисяч воїнів Радянської Армії та цивільного населення. А Харків сумно відомий як одне з найбільш зруйнованих війною міст Європи.

Наприкінці 40-х років піднялися з руїн заводи та фабрики Слобожанщини, розпочалася відбудова міст і сіл області.

В 1950—1960-х роках в Харкові будуються великі житлові масиви Павлового Поля, Селекційної станції та Орджонікідзевського району, а в 1970—1980-х роках - Салтівки та Олексіївки, Рогані та Холодної гори.

З 23 серпня 1975 року почав функціонувати Харківський метрополітен — другий в Україні.

  Сьогодні Харків – це один з найбільш розвинутих промислових центрів України, де провідну роль відіграють підприємства машинобудування та металообробки, енергетики та військово – промислового комплексу.

Сільськогосподарське виробництво характеризується багатогалузевою структурою.

Місто та регіон мають потужній науковий потенціал, широко розгалужену мережу вищих, середніх, спеціальних і загальноосвітніх учбових закладів, культурних і культурно-освітніх установ. 

Версія для друку
  • Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим
  • Інформація для громадян, які приїхали з Автономної Республіки Крим, міста Севастополь, Донецької та Луганської області
  • Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
  • Інформація для громадян, які приїхали з Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, Донецької та Луганської областей
  • Охорона державного кордону
  • Регіональний перинатальний центр
  • Стратегія сталого розвитку Харківської області до 2020 року
  • «Гарячі лінії» правоохоронних структур Харківської області
  • Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом
  • Харьківська областна рада
  • Міська рада
  • сайт Президента України
  • Урядовий портал
  • Верховна Рада України
  • публічна  інформація
  • Спілка Героїв України Харківщини
  • Громадська рада при Харківській обласній державній адміністрації
Анонс подій Інформація для ЗМІ
  • Меморіал пам
  • Допомога дітям. Харківський обласний Червоний Хрест
  • Правила безпеки при загрозі терористичного акту
  • "Слобідський край"
  • Антикорупційне законодавство
  • урядова гаряча телефонна лінія
  • Нацдержслужба України
  • Харківський регіональний інститут державного управління

Розсилка

Погода

  • Чт, вечір +2 .. +4 °C
  • Пт, ніч -1 .. +1 °C
  • Пт, ранок +1 .. +3 °C
  • Пт, день +9 .. +11 °C